Турмаліни Параїба: спектроскопічні, кристалохімічні та гемологічні аспекти
М.М. Таран Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П.Семененка НАН України |
Є.В. Науменко Національний науково-природничий музей НАН України |
О.В. Андреєв Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
Мова: українська |
Коштовне та декоративне каміння, № 3 (88), 2017: 4–9 |
Анотація Вивчено оптичні спектри поглинання, хімічний склад і колориметричні характеристики трьох ювелірних Cu-, Mn-вмісних турмалінів з родовищ Бразилії, штат Параїба, широковідомих серед мінералогів, гемологів і ювелірів як турмаліни Параїба, і трьох схожих з ними за забарвленнямFe-вміснихтурмалінів з родовища Мауї провінції Нурістан (Афганістан), які на ринку іноді позиціонують як турмаліни типу Параїба. Встановлено, що, попри подібність забарвлення, природа її у вивчених зразках різна. Так, блакитний і пурпуровий кольори турмалінів Параїбазумовлені переважно двома іонами-хромофорами, Cu2+ і Mn3+, хоча певний вплив на появу, зокрема, зелених відтінків мають і домішкові іони Fe3+. Блакитне та блідо-синє забарвлення турмалінів з Афганістану зумовлено присутністю в них іонів Fe2+ при відносно низьких концентраціях Fe3+. Мідь у таких зразках методом мікрозондового аналізу взагалі не фіксується. Беручи до уваги подібність забарвлення з турмалінами Параїба, це дає підставу називати такі Fe2+-вмісні турмаліни з Афганістану (і схожі залізовмісні турмаліни з інших родовищ) турмалінами псевдо-Параїба. Встановлено, що спосіб фальсифікації хімічного складу шляхом натирання огранених вставок металевою міддю при спробі видати турмаліни псевдо-Параїба за турмаліни типу Параїба хоча і призводять до появи помітного сигналу мідів рентгенофлуоресцентнихспектрах, проте «концентрація» останньої залишається приблизно на два порядки нижчою ніж у справжніх турмалінахПараїба. |
Посилання |
1. Джадд Д., Вышецки Г. Цвет в науке и технике. – М.: Мир, 1978. – 592 с.
2. Марфунин А.С. Введение в физику минералов. – М.: Недра, 1974. – 328 с. 3. Платонов А.Н., Таран М.Н., Балицкий В.С. Природа окраски самоцветов. – М.: Недра, 1984. – 196 с. 4. Abduriyim A., Kitawaki H., Furuya M., Schwarz D. “Paraiba”-type copper-bearing tourmaline from Brazil, Nigeria and Mozambique: chemical fingerprinting by LA-ICP-MS // Gems and Gemol. – 2006. – 44, №1. – P. 4–30. 5. Foit F.F., Rosenberg P.E.The structure of vanadium-bearing tourmaline and its implications regarding tourmaline solid solutions // Am. Mineral. – 1979. – 64, №7-8. – P. 788–798. 6. Koivula J.I., Kammerling R.C., Eds. (1989) Gem News: Unusual tourmalines from Brazil // Gems and Gemol. - 1989. - 25, №3, pp. 181–182. 7. Laurs B.M., Zwaan J. C., Breeding Ch.M., Simmons W.B., Beaton D., Rijsdijk K.F., Befi R., Falster A.U. Copper-bearing (Paraiba- Type) tourmaline from Mozambique // Gems and Gemol. – 2008, 44, №1. – P. 4–30. 8. Rossman G.R., Fritsch E., Shigley J.E. Origin of color in cuprian elbaite from São José de Batalha, Paraíba, Brazil // Am. Mineral. – 1991. – 76, №9–10. – Р. 1479–1484. 9. Shigley J.E., Cook B.C., Laurs B.M., Bernardes de Oliveira M. An update on “Paraiba” tourmaline from Brazil // Gems and Gemol. – 2001. – 37, №4. – P. 260–276. 10. Smith G. A reassessment of the role of iron in the 5,000–30,000 cm-1 region of the electronic absorption spectra of tourmaline // Phys. Chem. Minerals – 1978. – 3, № 4. – Р. 343–373. 11. Taran M.N., Dyar M.D., Naumenko I.V., Vyshnevsky O.A. Spectroscopy of red dravite from Northern Tanzania // Phys. Chem. Minerals – 2015. – 42, № 7. – Р. 559–568. 12. Taran M.N., Ohashi H., Koch-Mü ller M. Optical spectroscopic study of synthetic NaScSi2O6–CaNiSi2O6 pyroxenes at normal and high pressures // Phys. Chem. Minerals – 2008. – 35, № 3. – Р. 117–127. |